 Версія для друку
 Написати листа
Вже стало традицією для бібліотек Широківщини кожного року звітувати про свої здобутки перед владою та громадою. Форми такого звіту бібліотечні працівники району обирають різні. В когось він носить більш офіційний інформаційний характер, а в когось – наповнений творчими «витребеньками».
Один з таких творчих звітів було проведено 8 червня в Степівській сільській бібліотеці – історико-краєзнавчий калейдоскоп «Рідна моя сторона». В ньому взяли участь голова Степової сільської ради Володимир Плужник, заступник директора РКЗ «Широківська районна бібліотека» по роботі з дітьми Наталія Дорохіна, завідувач краєзнавчим сектором Світлана Курочка, завідувач методико-бібліографічним відділом Тетяна Ільчишина, користувачі, друзі та партнери книгозбірні, громада села.
Захід було наповнено краєзнавчим матеріалом. В кожному слові ведучих, в кожному вірші, в кожній пісні і, навіть, танку наскрізно просвічувалися патріотичні мотиви – любов до рідної землі, рідного краю, отчого дому. Неповторну атмосферу свята створили учасники місцевої самодіяльності – вокальний колектив «Калина» та солістка Марина Погрібна. Ангеліна Індило порадувала всіх виконанням гумористичних творів.
Завітали на захід і вихованці місцевого дошкільного навчального закладу. Вони презентували присутнім невеличку поетично-музичну композицію «Мій рідний край, моя земля свята». А вчительський та учнівський колективи Степівської СЗОШ підготували до свята неповторний танок з полотнами.
Милувала око присутніх виставка-презентація творчих робіт мешканців села «Умільці рідного краю». Чого тут тільки не було! Вишивки Оксани Киндюк, вироби з бісеру Алли Тулішової, а також різноманітні поробки з природних та підручних матеріалів, глиняні речі.
На особливу увагу заслуговувала інсталяція справжньої української печі з петриківським розписом, дивлячись на яку складалося враження, що от-от до неї підійде господиня і витягне рогачем горщик з духмяною кашею, або ж жаровню з рум’яними пиріжками.
Захід закінчився та гості і не збиралися розходитися по домівкам. Вони переглядали виставку, спілкувалися між собою, обговорювали почуте й побачене. А прощалися один з одним такими словами: «До побачення! До наступної скорої зустрічі!».
|